Андрій Длігач: Бізнес втомився чекати

Бізнес втомився чекати

Інфляція очікується на рівні 12%-12,5% за підсумками 2017 року. Заміть економічно виправданих 8%. Ще залишаються сценарії зниження інфляції до цього показнику у 2018 році і одночасного зростання ВВП на 3%+, проте вже за параметрами поданого бюджету і з огляду на підготовку до виборів, позитивні сценарії малоймовірні.

Причин багато і головна рік тому була показана нами у прогнозах — це збільшення мінімальної зарплатні, що призвела до збільшення зарплат на 37%, реальних зарплат вже майже на 20%.

Друге — це відсутність зростання економіки, — пише Андрій Длігач для . — Зростає роздрібна торгівля (8%), зростають капітальні інвестиції. А ВВП зросте лише на 2%. За умов зниження промислового виробництва (-0,5%) ми наближаємося до стагфляції

Видео дня

Третє — зростає експорт продуктів харчування. На фоні неврожаю (овочі, фрукти) і зменшення поголів’я худоби — зростають ціни на ці категорії в діапазоні 15% — 50%.

Четверте — подорожчання е/е і палива (+10%). А це запускає ланцюгову реакцію збільшення собівартостей в каналах і кінцевої ціни.

П‘яте і шосте — долари/євро від трудових мігрантів і збільшення потоку «сировинного» людського ресурсу за кордон. Більшість наших клієнтів скаржаться на неможливість знайти робітників (вже навіть не просто на подорожчання людського ресурсу!) і відповідно починають імпорт працівників з Азії і Африки.

Сьоме — курс гривні, хоча це й не спричиняє суттєвий тиск: 27,7->25,5 в першій половині року змінилося на 25,5->26,7.

Восьме — зростання імпортозалежності. За структурою економіки наша країна має бути експортоорієнтованою. Для цього мали б розвиватися переробні галузі, використовуватися логістичні (географічні) можливості.

Бізнес втомився чекати — і інвестує.

Громадяни втомилися чекати — і купують (показово — зростання первинного авторинку на 30%+).

Відповідно це могло б привести до стрімкого розвитку, але за відсутності довіри до держави, в умовах монополії це призведе до стагфляції.

І НБУ не є причиною підвищення інфляції. Його дії лише фіксують неспроможність держави впоратися з викликами для економіки, які спричинені посиленням оліг-(моно-)архї.

Тому велика кількість позитивних, важливих, ліберальних реформаторських законів, норм прийнятих за останні роки, не призводить до модернізації економіки країни.

Виходу економічного наразі немає. Є вихід політичний: деолігаохізація, судова реформа, політична реформа, перевибори. У будь-якому порядку — бо процес все одно спіральний і окремі кроки можуть бути провальними, проте накопичуватиметься критична маса змін. А саме — позитивні практики: перемоги на виборах в маленьких містах, успішні ОСББ і ТГ, бізнес-прориви, громадський контроль, викриття «схем», запобігання чорному ринку землі, спільний захист прав власників і антирейдерство. Можливо це здаватиметься партизанщиною, проте за умов браку ресурсів це вбачається найбільш ефективною тактикою.

До цього можна додати і проривні проекти накшталт Gigafactory, видобування і збагачення літію в Україні, програма Морський старт для Space X і Южмашу, кастомізація китайських товарів для європейського ринку, e-країна (держава у смартфоні, e-health, …) тощо — запущені такі проекти «втягнуть» державу в модернізацію.

Проте стратегічно залишається те саме: деолігаохізація, справедливі суди, баланс гілок влади, прозорі перевибори доки більшість не буде за новими людьми з прогресивними ідеями у владі.

disclaimer_icon

Важно: мнение редакции может отличаться от авторского. Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов, но стремится публиковать различные точки зрения.

Добавить комментарий